Як не потрапити у трудову пастку із «стажуванням»?
Працедавці іноді зловживають довірою потенційних працівників, підмінюючи термін «випробувальний термін» безоплатним стажуванням задля визначення їхнього рівня кваліфікації або ж тестування знань та умінь. То що ж таке стажування, і коли його слід застосовувати на практиці?
У частині 6 статті 18 Закону України «Про освіту» зазначено, що стажування – це набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань. Законодавство, а саме стаття 29 Закону України «Про зайнятість населення» передбачає можливість його застосування щодо студентів та осіб, котрі перебувають на обліку в центрі зайнятості як безробітні, та в інших передбачених законодавством випадках.
Запис про проходження стажування працедавець вносить до трудової книжки, при цьому трудовий договір обов’язково укладається у письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу. Термін стажування за договором не може перевищувати шести місяців.
Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, котрий має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки.
Після завершення стажування до трудової книжки студента/учня вноситься запис із зазначенням посади, періоду та місця проходження стажування, спеціальності (кваліфікації) або професії (кваліфікаційного рівня) стажиста.
Слід пам’ятати, що безоплатного стажування в трудовому законодавстві не існує. Працедавець повинен виплачувати кошти, якщо в період набуття нових навичок особа виконує роботу. У разі, коли в період стажування студенти виконують професійні роботи, роботодавець здійснює виплату їм заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.
У разі якщо особа лише навчалась навичкам і здобувала знання, то оплата не є обов'язковою.
Якщо стажування проходить безробітний, то у період проходження професійного навчання шляхом стажування на робочому місці за ним зберігається допомога по безробіттю, натомість підприємство у цей період стажисту кошти не виплачує.
Отже, якщо ви не студент і не безробітний, котрий шукає роботу за сприяння служби зайнятості, прийшли в компанію, яка пропонує вам на певний час стажування, то знайте, що так не повинно бути. У такому разі період роботи матиме назву «випробувальний термін».
Випробувальний термін під час прийому на роботу становить:
– не більше 3 місяців – у загальних випадках;
– не більше 1 місяця – для робітників;
– не більше 6 місяців – в окремих випадках за погодженням із профспілкою.
Тобто якщо працедавець має на меті визначити рівень кваліфікації нового працівника, тоді слід приймати його на роботу з випробувальним терміном. Якщо працівник не пройшов випробування, працедавець має право його звільнити. А після закінчення стажування зареєстрованого безробітного працедавець приймає його на роботу згідно договору на працевлаштування.
