ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО РОТАВІРУСНУ ІНФЕКЦІЮ
Ротавірус вперше виявлений у 1973 році за допомогою електронного мікроскопа у клітинах епітелію
дванадцятипалої кишки дітей, що хворіли на діарею. Згодом цей вірус назвали «ротавірусом» тому, що під мікроскопом він був схожий на колесо («рота» перекладається з латинської як колесо). З початку 80-х років 20 сторіччя ротавірус було визнано найбільш поширеною причиною гострих гастроенетрітів у немовлят та дітей молодшого віку у США. Ротавірусна інфекція реєструється майже в усіх країнах світу.
ДЖЕРЕЛОМ РОТАВІРУСІВ Є ЛЮДИНА.
Ротавіруси у великій концентрації містяться у фекаліях інфікованих осіб. Передача відбувається фекально-оральним шляхом як під час прямого контакту, та при контакті з іншими поверхнями та предметами, що могли бути забруднені фекаліями (підлоги, меблі, одяг, іграшки, тощо). Інші шляхи передачі, такі як забруднені їжа та вода, а також повітряно-крапельний шлях цілком не виключаються.
Ротавірус дуже легко передається від людини до людини, про що свідчить той факт, що майже всі діти до 3 років інфіковані ротавірусом. Велика кількість вірусів міститься у фекаліях інфікованих осіб у період з двох днів до початку діареї до десяти днів після зникнення симптомів захворювання. Тривалість виділення ротавірусу з фекаліями в осіб із ослабленою імунною системою спостерігається протягом більш ніж 30 днів після інфікування. Доволі часто передача ротавірусної інфекції трапляється у родинах, лікарнях та дитячих установах. Найбільш вразливими до інфікування є діти від 6 до 24 місяців. Майже кожна дитина інфікується ротавірусом щонайменше один раз до 3 років, а перше інфікування, зазвичай, відбувається до двох років.
Вірус потрапляє в організм людини переважно через ротову порожнину. Після інкубаційного періоду, що триває 1-3 дні, захворювання може розпочатись раптово, часто перед початком діареї спостерігається блювання. Близько третини пацієнтів мають підвищену температуру тіла до 39градС. Діарея зникає як правило через 3-7 днів. Хоча більшість дітей протягом життя будуть інфікуватись ротавірусом декілька разів, клінічні прояви наступних інфекцій поступово зменшуються по мірі нарощування захисту, що забезпечується імунною системою, і зрештою хвороба стає асимптоматичною (без клінічних проявів).
Клінічна картина та характеристики випорожнень при ротавірусних діареях не є специфічними. Для підтвердження того, що діарейне захворювання викликане саме ротавірусом необхідно провести лабораторні дослідження.
Під час захворювання необхідно дотримуватись заходів безпеки, щоб запобігти зараженню: особи, що наглядають за дітьми, повинні часто мити руки; забруднені поверхні повинні бути вимиті водою з милом; обробка 70% розчином етанолу інактивує ротавірус і попереджує передачу захворювання, що може трапитись при контакті з інфікованими предметами; діти не повинні відвідувати дитячі заклади, доки діарея не припиниться.
Специфічної антивірусної терапії для лікування діарей не існує. Разом з цим, попередити захворювання можливо шляхом вакцинації. На сьогоднішній день у світі існують дві живі ослаблені ротавірусні вакцини, які вважаються однаково безпечними та ефективними та забезпечують захист проти тяжких діарей ротавірусної етіології. У деяких розвинених країнах світу вакцинація проти ротавірусноїінфекції включена в національні програми імунізації. В нашій країні відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я №551 від 11.08.2014р. «Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні» щеплення для профілактики гастроентерітів, що спричинені ротавірусом не є обов’язковими, а відносяться до рекомендованих щеплень.
З повагою, Кривоозерське управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області.
