Покладання квітів до дня пам'яті і вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Чорнобиль – це трагедія і мука, це подвиг і безсмертя, це пам'ять, і це наш нестерпний біль.
Минуло 36 роки з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, із тих квітнево-травневих днів 1986 року, коли йшла битва незахищених людей з радіацією. Дні самопожертви, дні страху, які вразили весь світ.
Селищний голова Микола Москаленко, секретар селищної ради Віталій Ростов, заступники селищного голови Ірина Гончаренко та Іван Коломійчук ,та працівники Врадіївської селищної ради на знак пошани до подвигу Героїв-ліквідаторів поклали квіти до пам’ятного знаку, після чого вшанували пам’ять загиблих ліквідаторів хвилиною мовчання.
Вони були серед перших і першими пішли із життя. Коли їм у 1986 році сказали: «Треба», — вони нічого не питали, поїхали в «зону». Сьогодні зрозуміло, що наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні після лиха...У вогнище палаючого ядерного реактора кинулися, жертвуючи собою, прип’ятські пожежники та працівники нічної зміни станції. За кілька годин їх, спалених радіацією, замінять інші. А потім лік тих, які змінятимуть, піде на тисячі…На десятки тисяч…І буде ім’я їм, не знане досі у світі, - ЛІКВІДАТОРИ. Кожен день їхнього життя, 24 години якого минали на службі, був сповнений ризику, героїзму, самопожертви.
Їхній подвиг назавжди записаний у літопис людської мужності й навічно залишиться в пам’яті українського народу.
Хай залишиться у минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи. А пам’ять про ті події навчить нас цінувати мир і спокій.
