300 років від дня народження Григорія Сковороди
3 грудня 2022 року виповнюється 300 років від дня народження Григорія Сковороди – видатного українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета, музиканта, педагога.
Враховуючи важливість постаті Григорія Сковороди, Верховна Рада України прийняла Постанову «Про відзначення 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди (№973-ІХ)».
Тому, 5 грудня 2022 року працівниками Первомайського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях було проведено захід присвячений 300-річчю з дня народження Григорія Сковороди. В ході проведення заходу провідним інспектором було ознайомлено неповнолітніх суб`єктів пробації з постаттю Григорія Сковороди.
Григорій Сковорода залишив нащадкам феноменальну духовно-педагогічну спадщину, яка не втрачає свого унікального пізнавального, етико-виховного, естетичного значення і тепер, у період творення нової української держави, нової освіти.
Народився Григорій Сковорода 3 грудня 1722 в селі Чорнухи в сім’ї малоземельного козака. Початкову освіту отримав у сільській школі, далі вчився у Київській академії. 1742 року став учасником придворної співацької капели в Петербурзі. Із 1750 року в складі російської місії мандрував та отримав знання у Європі, відвідав Австрію, Словаччину, Польщу, Німеччину, вивчав звичаї і культуру, філософські ідеї, літературу.
У 1753 році працював у Переяславському колегіумі. Через запровадження новаторських ідей, недотримання усталених методів викладання його звільнили.
Упродовж 1754–1759 років працював придворним учителем у поміщика Степана Томари на Переяславщині. У 1759–1769 роках Григорій Сковорода працював викладачем поетики і етики в Харківському колегіумі. Протест і несприйняття схоластичних догматів навчального процесу послужили причиною його звільнення.
Із 1769 року мандрував містами і селами Лівобережної України, даруючи народові знання і досвід духовного самопізнання. Упродовж близько 30 років життя Григорій Сковорода подорожував багатьма селами й містами України, поширюючи свої світоглядні цінності.
У 1753–1785 роках Сковорода написав переважну більшість поетичних творів, що увійшли до збірки «Сад Божественних пісень».
9 листопада 1794 року філософ відійшов у вічність у селі Пан-Іванівці (нині – Сковородинівка) на Харківщині. Перед смертю поет i філософ заповів поховати його на пагорбі біля гаю, а на могилі зробити напис: «Світ ловив мене, та не спіймав».
ПРАВИЛА ЖИТТЯ
Любити людство легше, ніж зробити добро рідній матері.
Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.
Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?
Ніхто не може вбити в собі зло, доки не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши сього у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.
Не вчіть яблуню родить яблука. Краще відженіть від неї свиней.
Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її.
Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою.
Не розум від книг, а книги від розуму створились.
Поганий не той, хто не знає, а хто знати не хоче.
Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.
Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м'яса не їсть.
Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло. То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії.
Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.
Де багато любові, там багато помилок. Де немає любові, там все - помилка.
Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
Всякому серцю своя є любов.
Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.
Хто не любить клопоту, повинен навчитися жити просто й убого.
Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.
Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
Бери вершину і матимеш середину.
Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само як добра старість — нагорода гарної юності.
Ми повинні бути вдячні Богові, що він створив світ так, що все просте - правда, а все складне неправда.
Мудрець мусить і з гною вибирати золото.
З усіх утрат втрата часу найтяжча.
Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись.
Кому душа болить, тому весь світ плаче.
Без бажання все тяжко, навіть найлегше.
Найбільша втрата - втрата часу.
Начальник сектору
Первомайського РС №2
ФДУ «Центр пробації»
в Миколаївській, Донецькій,
Луганській та
Херсонській областях Олена КЛЬОПКА
