Сказ - нагальна проблема
Сказ — гостра контактна зоонозна інфекційна хвороба, яку спричинює нейротропний вірус сказу. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі смертельним пошкодженням центральної нервової системи. На сьогодні сказ реєструють у 150 країнах і територіях світу. Хвороба зустрічається на всіх континентах, окрім Антарктиди . Від нього щорічно гине понад 55 тисяч людей (в середньому 1 людина кожні 10 хвилин) і більше 1 млн тварин. 95 % випадків смертей від сказу спостерігають в Африці та Азії. За даними ВООЗ у 99 % випадків смертей людей від сказу джерелом інфекції є собаки. Близько 40 % жертв укусів ймовірно скажених собак — діти віком до 15 років. Щорічно понад 15 мільйонів людей у світі отримують постконтактну профілактику для запобігання розвитку сказу. За оцінками ВООЗ, це дозволяє щорічно запобігти 327 000 випадків смерті від цієї хвороби.
В Європі понад 30 років триває епізоотія сказу природного типу, основними джерелами якої є дикі м'ясоїдні тварини, головним чином, лисиці. З кінця 1990-х років епіцентр сказу в Європі через високий рівень імунізації диких тварин у Західній та Центральній Європі перемістився на схід до Польщі, Хорватії, Російської Федерації, Білорусі, України, Латвії
В Україні починаючи з 2010-х років епізоотична ситуація зі сказу значно погіршилась. Активні осередки природного типу існують у всіх регіонах, більшість випадків реєструють у Чернігівській, Сумській, Полтавській, Харківській, Хмельницькій та Луганській областях. Відзначають підвищену захворюваність на сказ серед собак, котів і сільськогосподарських тварин, що, передусім, є показником епізоотичного неблагополуччя серед диких тварин. Ускладнює ситуацію зростання кількості безпритульних собак і кошок, неповне охоплення профілактичними щепленнями свійських тварин, порушення правил утримання їх власниками. Все це є передумовою формування осередків сказу міського типу. У зв'язку з погіршенням епізоотичної ситуації зі сказу збільшилась загроза виникнення і поширення цієї інфекції серед населення. Так, в Україні за медичною допомогою з приводу укусів тваринами щороку звертається близько 110 тис. осіб, з них майже 20 тис. отримують антирабічні щеплення. Вартість профілактичної вакцинації людей щорічно в Україні досягає $6 млн. Протягом останніх років реєстрували поодинокі випадки захворювань на сказ серед людей, виникнення яких було пов'язане з несвоєчасним зверненням потерпілих від укусів тваринами за медичною допомогою..
У собак у перші дні з'являється прагнення сховатися, затаїтися в темному місці. Вони погано відгукуються на поклик господаря, заковтують неїстівні предмети, перестають їсти, але ще можуть пити воду. Пес гавкає, до чогось прислухається, озирається на всі боки, ловить зубами уявні предмети в повітрі (так звана «ловля мух»). Постійно тварина гризе і чеше місце укусу. Часом тварина приходить у лють і починає все гризти. Але іноді хворий пес може і навпаки, стати нав'язливим і надмірно лагідним, постійно лизати господареві обличчя і руки. На зміну цьому стану настає занепокоєння, підвищена дратівливість і лякливість. Дихання різко частішає, розширюються зіниці, гавкіт стає хрипким, а потім глухим. Через сильні спазми глотки собака не може пити воду. З рота у великій кількості стікає слина. Через 2—3 дні з'являється період надзвичайного збудження, пес не пізнає господаря, втрачає голос, вирвавшись на волю, біжить прямо і мовчки накидається на все, що попадається йому на шляху. Найменший окрик, шум, яскраве світло викликає новий напад агресивності. Морда оповита густою слиною, хвіст опущений, язик звисає, будь-яка спроба ковтати призводить до болючих судом глотки. Через ще 2—3 дні з'являються паралічі, щелепа відвисає, ноги паралізуються і пес починає пересуватися, спираючись тільки на передні кінцівки, що помилково сприймається за травму. Потім розвивається параліч усього тіла, слідом за ним пес гине. Атиповим перебігом сказу вважають такий, коли в собаки розвивається тяжка кривава діарея.
Сказ кішок починається з прояву раптового збудження, різкої агресивності. Тварина без причини накидаються на людей, господарів, інших тварин, при цьому вони можуть вибігати із засідки, кидатися на обличчя і на ноги. У період буйства скажена кішка набагато небезпечніша собаки, оскільки від природи дуже спритна. Її напад, як правило, закінчується укусом жертви. Параліч кошачих настає раптово, через 2—4 дня від початку вони гинуть. Основні прояви нагадують клінічний перебіг сказу у собак. Кішки, так само, як і собаки здатні втікати від господаря та по дорозі накидатися на тих, хто стає їм на шляху. Разом із тим, на відміну від собак, у них рідше на перших етапах виникає надмірна лагідність. Через спазми глотки іноді власники вважають, що кішка подавилась кісткою, її починають шукати, що може призвести до агресивної відповіді, покусування та ослинення його.
У лисиці ж, на відміну від інших тварин, часто не буває озлобленості, вони стають лагідними, довірливими, легко йдуть до людей у руки, що викликає у останніх також довіру, через що люди легко отримують укуси, часто дуже небезпечної локалізації у пальці рук. Лисиці, як переважно нічні тварини, так само як єноти та скунси, через хворобу з'являються вдень.
Ефективний захід профілактики сказу є вакцинація, що є обов’язковою для всіх собак і кішок.
Подбайте про здоров’я свого чотирилапого улюбленця – зробіть безкоштовне щеплення у лікарні ветеринарної медицини Держпродспоживслужби!
Пам’ятайте, сказ вилікувати не можна, його можна тільки попередити! Вакцинація – рятує життя!
Всупереч домислів щеплення проти сказу абсолютно безпечне і ніякого впливу на ріст і розвиток тварини не має. Сказ тварин можна попередити. Тварина має вакцинуватися щорічно.
