Карантинні шкідники та хвороби картоплі
Карантинні шкідники та хвороби картоплі
Картопля є однією з найважливіших сільськогосподарських культур в Україні. Вона має велике значення як для продовольчої безпеки, так і для економіки домогосподарств та агробізнесу. Проте вирощування картоплі супроводжується ризиком поширення небезпечних карантинних організмів — шкідників і хвороб, які можуть завдати значних збитків урожаю та призвести до обмежень у торгівлі.
Картоплю здатні пошкоджувати такі карантинні для України шкідливі організми як картопляна міль, золотиста картопляна нематода, бліда картопляна нематода, а також ряд хвороб – рак картоплі, бура гниль картоплі, кільцева гниль картоплі.
Картопляна міль (Phthorimaea operculella Zell.) є одним з найнебезпечніших шкідників картоплі. Міль включена до Переліку регульованих шкідливих організмів, списку А2 – карантинні організми, обмежено поширені на території України.
Картопляна міль – це невеликий метелик. Шкодять гусениці, які живляться бульбами, листками та стеблами рослин в період вегетації. Також шкідник може продовжувати свій розвиток в сховищах, де пошкоджує картоплю на зберіганні, при цьому втрати врожаю можуть досягати 80% за відсутності заходів контролю.
Боротьба з картопляною міллю включає наступні заходи:
сівозміна (не садити пасльонові на одному місці кілька років);
глибока оранка або перекопування ґрунту;
висаджування здорового посадкового матеріалу;
раннє висаджування картоплі (щоб уникнути піку розвитку картопляної молі);
регулярне підгортання картоплі (бульби не мають оголюватися);
видалення та знищення уражених плодів і листя;
знищення рослинних залишків після збору врожаю;
застосування дозволених до використання інсектицидів;
закладання на зберігання лише здорових, неушкоджених бульб;
зберігання картоплі за температури не вище +5 °C;
регулярний контроль стану картоплі, яка знаходиться на зберіганні та видалення пошкоджених бульб.
Картопляні цистоутворюючі нематоди – карантинні організми картоплі, до яких належать золотиста картопляна нематода (Globodera rostochiensis (Wollenweber) Behrens), яка є обмежено поширена на території України, і бліда картопляна нематода (Globodera pallida (Stone) Behrens), що належить до карантинних організмів відсутніх на території нашої країни. Нематоди це мікроскопічні круглі черви, що паразитують на коренях картоплі та інших рослин родини пасльонових. Личинки проникають у коріння картоплі, де живляться соками клітин. У процесі розвитку самки утворюють цисти — щільні утворення, що містять сотні яєць. Саме ці цисти можуть зберігатися у ґрунті багато років і залишатися життєздатними навіть без рослини-господаря.
Ураження картоплі блідою та золотистою нематодами має подібні симптоми. На полі з’являються окремі ділянки зі слабким ростом рослин, листя жовтіє, кущі відстають у розвитку, а врожай бульб значно зменшується. Коренева система рослин стає слабкою і погано розвиненою. На корінні можна помітити дрібні кулькоподібні цисти.
Нематоди переноситься разом із зараженим ґрунтом, бульбами, сільгосптехнікою, водою або взуттям. За відсутності контролю над нематодами втрати врожаю можуть сягати 30-80%, особливо великої шкоди нематоди завдають на присадибних ділянках, де картопля часто вирощується як монокультура.
Боротьба з картопляними цистоутворюючими нематодами потребує комплексного підходу:
дотримання сівозміни – не вирощувати картоплю на одному полі щонайменше 4–5 років, при цьому кращими попередниками є зернові, бобові, кукурудза;
вирощування нематодостійких сортів картоплі;
ретельне знищення рослинних решток після збору врожаю;
контроль бур’янів із родини пасльонових (резервуари нематод);
знезараження ґрунту.
Рак картоплі (Synchytrium endobioticum (Schilbersky) Persival) – небезпечне грибкове захворювання, присутній на території України (відноситься до списку А-2).
Основні симптоми раку картоплі:
поява бородавчастих наростів на бульбах;
деформація та загнивання бульб;
нарости можуть бути білого, жовтого або темно-коричневого кольору, з часом нарости темніють і розкладаються.
Ці утворення можуть сильно збільшуватися і повністю руйнувати бульбу.
Збудник хвороби добре розвивається у вологому ґрунті, в умовах прохолодного клімату, особливо у місцях, де картоплю вирощують багато років поспіль на одній ділянці. Спори гриба можуть зберігатися у ґрунті багато років, що ускладнює боротьбу з хворобою. Недобір урожаю від хвороби може досягати 40-60%.
Рак картоплі поширюється через заражені бульби, із ґрунтом на сільськогосподарській техніці, через воду.
Бура гниль картоплі – це небезпечне бактеріальне захворювання картоплі, яке спричиняється бактерією Ralstonia solanacearum. Хвороба уражує судинну систему рослини, порушує транспортування води та поживних речовин і може призводити до значних втрат урожаю.
Ознаки бурої гнилі можуть проявлятися як на рослинах, так і на бульбах.
На рослинах:
в’янення листя, особливо у спекотну погоду;
пожовтіння та відмирання стебел;
при надламуванні або розрізанні стебла із судинних пучків виділяється біла, слизова маса бактерій.
На бульбах:
буре забарвлення судинного кільця;
виділення слизистої бактеріальної маси при натисканні;
поступове загнивання тканин.
Найсприятливіші умови для розвитку хвороби це температура 25-35 °С, висока вологість ґрунту та наявність пошкоджень на коренях або бульбах. За таких умов бактерія швидко розмножується та поширюється по судинах рослини.
Кільцева гниль картоплі – це ще одне небезпечне бактеріальне захворювання картоплі, збудником якої є бактерія Clavibacter michiganensis subsp. Sepedonicus. Хвороба вражає судинну систему рослини, викликаючи гниття тканин і поступове відмирання рослин.
Симптоми на рослинах:
в’янення окремих стебел;
пожовтіння та скручування листків;
відставання рослин у рості;
поступове відмирання куща.
Симптоми на бульбах:
при розрізі видно жовтувато-кремове кільце у судинному кільці;
тканини стають м’якими та слизистими;
при натисканні може виділятися бактеріальний слиз;
у пізній стадії бульби повністю загнивають.
Найчастіше інфекція поширюється через заражені насіннєві бульби, контакт здорових бульб із хворими, інвентар, ящики, контейнери, механічні пошкодження під час збирання. Збудник може зберігатися в бульбах протягом усього періоду зберігання. Хвороба активно розвивається за помірної температури 18–22 °C та підвищеної вологості.
Основним способом боротьби з карантинними хворобами картоплі є профілактичні заходи:
дотримання сівозміни;
використання стійких до захворювань сортів;
використання здорового посадкового матеріалу;
видалення уражених рослин;
контроль бур’янів, які можуть бути резервуаром інфекції;
недопущення механічних пошкоджень бульб;
дезінфекція сільськогосподарського інвентарю та сховищ;
регулярний фітосанітарний контроль;
своєчасне виявлення та ізоляція осередків інфекції.
Поширення карантинних організмів потребує постійного контролю та відповідального підходу до вирощування культури. Ефективна боротьба з ними можлива лише за умови комплексного застосування профілактичних і захисних заходів, серед яких ключове значення мають дотримання сівозміни, використання якісного посадкового матеріалу, своєчасне виявлення та знищення уражених рослин, а також проведення фітосанітарного контролю.
